Класицизм у малярстві Європи
Класицизм
Класицизм не міг узгодити суперечність між двома началами людської природи — між матеріальним і духовним, між розумом і чуттям. Звідси йде раціоналістичне протиставлення розуму, трактованого як самодостатній. Єдиний і абсолютний засіб пізнання, чуттєвим зв'язкам людини з навколишнім світом. Звідси вкрай одностороннє розуміння натхнення і творчого процесу, яке виключає присутність індивідуального досвіду, емоційних факторів, інтуїції, а головне — постійної зумовленості форми художнього твору конкретним життєвим змістом.
- Жак-Луї Давід (1748—1825), Франція
- П'єр Нарсіс Герен (1774—1833), Франція
- Антуан Жан Гро (1771—1835), Франція
- Жан-Батист Реньо (1754—1829), Франція
- Гільом Гільон Летьєр(1760—1832), Франція
- Жак Реаттю (Jacques Réattu, 1760—1833), Франція
- П'єр Поль Прюдон (1758—1823), Франція
- Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон (1767—1824), Франція
- Леон Коньє (1794—1880), Франція
- Бенджамін Вест (1738—1820), Велика Британія
- Гевін Гамільтон (1723—1798)
- Лосенко Антон Павлович (1737—1773), Російська Імперія
- Помпео Батоні (1708—1787), Італія
- Йоган Ендер (1793—1854), Австрійська Імперія
- Томас Дежорж (1786—1854)
Коментарі
Дописати коментар