Живопис баро́ко
Живопис баро́ко — живопис періоду кінця 16 — 1-ї половини 18 століть (доби бароко), переважно в західноєвропейських країнах.
Період розвитку бароко в живопису не збігається з розподілом політичним. Дослідники вважають, що політично цей період розділений на Контрреформацію, очолену Римом, і Абсолютизм, характерний зразок якого виник у Франції 17 століття за короля — сонце.
Велична манера і демократичний караваджизм
У Римі, офіційній столиці папи римського, склалася так звана Велична манера в живописі (« maniera grande»). Цей живопис був абсолютно пов'язаний з історичним і міфологічним жанром. А втілення сюжетів обумовлювало античні чи біблійні теми в ідеальному оточенні, з ідеальними фігурами, штучно очищеними від побутовості. Герої були величні, вічно молоді, повні здоров'я і бадьорості, рухались чи стояли в величних позах і з величними ж жестами. Приклади Величної манери дали у 17 столітті художники П'єтро да Кортона , Аннібалє Каррачі, Гвідо Рені , Гверчіно . Велична манера славила католицьких святих, папу римського, давньоримських імператорів і сучасних володарів. В орбіту Величної манери були втягнуті стінописи (фрески) в церквах і в палацах, вівтарний живопис і релігійна картина, парадний офіційний портрет. Офіційну лінію втілювали митці, що обслуговували папський двір.
Коментарі
Дописати коментар